Читаю "Белую гвардию" Булгакова, где автор устами главных героев говорит про обоих Петлюру и Скоропадского - "мерзавцы оба".
Из школьной истории у меня осталось непонятное послевкусие о том периоде. Оказалось, что чем дальше от современности была история Украины, тем более она была "понятной" (черно-белой). И было больше героев. Например, все козаки - герои! (и это не обсуждается!).
А когда по учебникам стал наступать XX век, то привычка называть всех героями осталась, а вот помогали ли они Украине или нет - стало не понять! Я реально не мог понять что все эти люди хотели - все эти Скоропадские, Петлюры и другие. В учебниках это подавалось так, будто каждый хотел счастья и процветания стране, но по-своему. И будто каждый засыпал и просыпался с мыслью о независимости Украины. Даже когда они между собой боролись (ака національно-визвольні змагання), то и борьба эта была благородная. Потому что соревновались за большее благо для страны! В общем, еще по школе я помню, что это очень запутанная история.
Дисклеймер: Я до сих пор считаю, что это очень запутанная история и что вряд ли докопаюсь до истины, так как для этого нужно быть историком. А у меня времени не так много, чтоб всё это читать. Поэтому буду на уровне "под поверхностью".
Прослушивание пьесы Корчинского
"Ночь" про события 1922 года во Львове лишь усилили убеждение в том, что вряд лы получится разобраться. Даже от описания пьесы едет крыша:
"УНР та ЗУНР програли визвольні змагання. Євген Коновалець (УНР) вижив і мешкає у Львові. Провід ЗУНР звинувачує у програші діячів УНР та планують вбити Євгена Коновальця з метою помсти за прорахунки та помилки керівників УНР. Виконати це завдання провід ЗУНР наказав Юліану Головінському."
Какие еще к черту "визвольні змагання"? Это как если бы пожарные службы соревновались друг с другом кто больше вытащит погорельцев из квартиры. Но это лирика, вернемся к гетьманату.
Из той школьной истории я помню, что вроде как Петлюра был более положительным персонажем. Уж не помню почему. И уже тогда я испытывал диссонанс - ну, вот же гетьман, а гетьманы герои, а вот Петлюра - но он более герой получается. А потом пришли большевики и всех сделали.
И вот сегодня, после очередной порции страниц Булгакова, я полез в
Википедию читать про Скоропадского. Конечно, полностью отдавая себе отчет, что в украинской Вики информация будет подана в нужном "партии" свете.
Что хорошего сделал Скоропадский:- Гетьман намагався силою влади й помірними реформами зліквідувати революційні зміни щодо земельного питання, відновити стабільність у суспільстві.
- Встановивши дипломатичні зв'язки з Німеччиною, яку гетьман відвідав з офіційним візитом у вересні 1918 року й де він провів успішні переговори з кайзером Вільгельмом II, Україна здобула більшу свободу дій у своїй зовнішній політиці, зокрема згоду німців на розбудову регулярної української армії. Також встановлено політичні та економічні зносини з Кримом, Доном, Кубанню (велися навіть переговори про входження цих держав до складу України на федеративних засадах), здобуто визнання й 12 червня 1918 року підписано перемир'я з Радянською Росією.
- Україна досягла певних успіхів у галузі науки, освіти та культури. Універсалами Скоропадського були створені Українська академія наук, українські університети — у Києві та Кам'янці-Подільському, 150 українських гімназій. Також вийшло друком кілька мільйонів примірників українських підручників; засновано широку мережу загальнокультурних закладів та установ (Національний архів, Національну галерею мистецтв, Національний історичний музей, Національну бібліотеку, Український театр драми та опери, Українську державну капелу, Державний симфонічний оркестр тощо)[9][10].
- На початку травня 1918 року Павло Скоропадський розпорядився створити Міністерство народного здоров'я та опіки.
- Сім з половиною місяців Української Держави більшість спостерігачів оцінює як період соціального й громадського спокою. Сучасники Павла Скоропадського та історики констатують факт певного економічного піднесення України цього періоду. Цьому сприяли відновлення приватної власності, підтримка Гетьманом вільного підприємництва, можливість промислових та торговельних кіл суттєво впливати на економічну політику влади, широкий збут товарів до Німеччини та Австро-Угорщини. У цей час було налагоджено грошовий обіг, удосконалено грошову систему, створено державний бюджет, відкрито кілька українських банків, засновано нові акціонерні компанії. Поступово було відроджено залізничний рух. Зовнішньою запорукою цього стала, безперечно, окупаційна австро-німецька армія, що припинила стан громадянської війни і вторгнення в Україну російських військ. У цих питаннях цілі німецько-австрійських військ і гетьмана збігалися.
Что плохого (или плохо) сделал Скоропадский:- Загалом, уряду так і не вдалося створити дієвої армії — з одного боку урядовці побоювалися, що загальна мобілізація може привести до армії збільшовичені елементи, а з іншого — справу створення збройних сил гальмувала німецька воєнна адміністрація.
- 29 квітня Гетьман скасував закони про конфіскацію великих маєтків, прийняті Центральною Радою, але план їхнього викупу та розподілу між селянами було ухвалено лише в листопаді (його так і не вдалося виконати). З перших днів діяльності гетьманський уряд вживав заходів щодо нормалізації становища на селі, яке потрясали невдоволення, суперечності, ексцеси. Для підготовки нового аграрного закону й полагодження конфліктів між землевласниками й селянами було створено губернські й повітові комісії. Тимчасові правила про земельні комісії зобов'язували селян повернути поміщицьке майно й відшкодувати збитки, яких вони завдали великим землевласникам. На початку листопада підготували проєкт аграрної реформи, що передбачав примусовий викуп державою великих земельних володінь і розподіл їх між селянами — не більше 25 десятин на двір.
- Невизначеність становища селян та поміщиків викликала невдоволення з обох боків. Крім того, до своїх маєтків поверталися російські поміщики, відбираючи в селян землю з допомогою збройних загонів гетьмана.
- Поряд із рядом конкретних досягнень, незважаючи на помітні позитивні зрушення в суспільному житті, гетьманський режим допустив фатальні прорахунки, а Павлу Скоропадському не вдалося надовго втримати владу. Гарантом стабільності в державі фактично виступала зовнішня сила — окупаційні війська Німеччини та Австро-Угорщини. Реставрація старих порядків Російської імперії, спроби повернути поміщикам землю, обов'язкова передача селянами врожаю у розпорядження держави, збільшення тривалості робочого дня на промислових підприємствах до 12 годин, заборона страйків — усе це сприяло формуванню опозиції. У липні-серпні 1918 року піднімається антигетьманська хвиля страйкового руху. Тоді ж на Київщині, Чернігівщині та Катеринославщині активізується селянська боротьба проти окупантів та гетьманщини.
- Опозиція постійно критикувала гетьмана за відхід від національної ідеї, за російськомовність, вимагала відновлення УНР і повернення республіканських демократичних засад побудови держави. Своїх опонентів Павло Скоропадський тоді представляв новітніми більшовиками і демагогами, наявність колишніх монархістів на державних посадах виправдовував потребою залучення фахівців, церковні симпатії виправдовував потребою дотримання канонічної єдності Російської Православної Церкви, тривалу німецько-австрійську присутність та факти самоуправства їх вояків – необхідністю виконувати міжнародні договори та забезпечити безпеку від більшовицької Росії, російськомовність своїх урядовців та повільне запровадження державної мови у навчальних закладах – потребою більшого часу на її впровадження, контакти з діячами білого руху та наявність в Україні багатьох білогвардійських добровольчих дружин – потребою допомогти Росії звільнитися від більшовизму. На закиди, що в «його Україні», крім назв посад немає нічого українського, заявляв про необхідність спочатку створити хоча б таку Україну, а вже потім її розбудовувати. Менталітет багатьох раніше призначених урядовців і керівників гетьманської держави, на жаль, не дозволив їм позбутися старого пережиткового психологічного проросійського комплексу з ностальгією за колишньою «великою Росією», важко сприймав справжні національні прагнення українців, тому і призвів це державне утворення до краху.
Тут последний пункт хоть на цитаты разбирай, поэтому ограничимся лишь "тяжело воспринимал настоящие национальные устремления украинцев, потому и привел это государственное образование к краху. Какой ужас! Человек проводил "лагідну українізацію", а не "жорстку ураїнізацію". И строил республику вместо национального государства! Ведь и сегодня мы видим как едины украинцы и как им претит любая идея о республике (это сарказм, если что).
Некоторые пункты из "плохого" или "хорошего" - условны. Не могу назвать отмену конфискации поместий на 100% плохим решением. Ведь отъем собственности - это верный путь к социализму в худшем его виде - "отнять и поделить". Также сложно назвать таким уж плохим военный союз с Германией и Австро-Венгрией. Это же и есть та самая Европа, куда сегодня так отчаянно стремится Украина! Украина сегодня просто мечтала бы, чтоб на её территории появились немецкие или австрийские солдаты (читай, НАТО). Чтоб внешняя сила стала гарантом стабильности. Мы сегодня об этом мечтаем, а Скоропадский это сделал еще 100 лет назад!
В общем, выходит так, что Скоропадский сделал "фатальные просчеты", а какие именно - четко не упоминается. При всем уважении, но увеличении рабочего дня - не может быть фатальным просчетом. А "реставрація старих порядків Російської імперії" - тоже похоже на что-то притянутое за уши. Что за порядки? И были ли они плохи? Какая альтернатива была возможна этим порядкам?
Понимая, что Википедии всё равно маловато, я пошел на Радио Свободу. Очень заинтриговал шизофренический заголовок статьи от 2020 года: "Павло Скоропадський – гетьман-українізатор, якого погубило русофонство".
Ремарка из Вики по этому вопросу: "У липні-серпні 1917 року за наказом верховного головнокомандуючого генерала Лавра Корнілова внаслідок українізації 34-й корпус під командуванням Скоропадського одним з перших українізовано та перетворено на 1-й український корпус. Генерал Денікін про Скоропадського:
"Я вызвал к себе генерала Скоропадского и предложил ему умерить резкий ход украинизации и, в частности, восстановить права командного состава, или отпустить его из корпуса. Будущий гетман заявил, что об его деятельности составилось превратное мнение, вероятно, по историческому прошлому фамилии Скоропадских; что он истинно русский человек, гвардейский офицер и совершенно чужд самостийности; исполняет только возложенное на него начальством поручение, которому сам не сочувствует…"
Но вернемся к статье "Радио Свободы":
Був узятий курс на українізацію державного апарату. Володимир Винниченко, який не мав до Скоропадського симпатії, так писав (правда, не без іронії) про ситуацію, що склалася в період гетьманату з вивченням української мови державними службовцями: «…бідні руські чиновнички, що позасідали на посадах, поперелякувались і кинулись учити українську мову. Книгарні, українські й неукраїнські, найкраще торгували українськими словниками та граматиками за тих чудернацьких часів скакання руської реакції по-українськи».
Что ж, раз товарищу Винниченко не нравился Скоропадский - это уже хороший признак. Потому что Винниченко, хоть и был талантливым писателем, но был леваком и собственноручно приложился к развалу страны.
Интересный абзац:
"Гетьман вважав себе людиною російської культури. Українському національному рухові, який мав політичний характер, він не симпатизував. Особливо негативно ставився до проукраїнськи налаштованих галичан. Останніх навіть ладний був вважати окремим народом, відмінним від «справжніх українців»."
Интересно, много ли украинцев сегодня обожает галичан (кроме самих галичан)?
Идем далее:
Русофонство, яке погубило гетьмана
Але за цією проукраїнською фразеологією чи навіть проукраїнськими діями були й переслідування українських діячів та створених ними інституцій. Про це йшлося в меморіалі «Українського національного державного союзу» від 21 травня 1918 року: «Нова адміністрація відкрила скрізь поход проти українства й українського руху, припиняє діяльність «Просвіт», українські діячі а то і просто свідомі українці на провінції переслідуються і арештовуються. Народ має всі підстави переконуватись, що йде рішуча й безоглядна реставрація старого ладу в національнім і соціяльнім розумінні».
И всё равно неясно где тут именно "русофонство".
И вишенка на торте:
Проросійські симпатії й погубили гетьмана. 14 листопада 1918 року він видав грамоту «До всіх українських громадян», в якій говорилося про федерацію Української держави з небільшовицькою Росією. Це привело до повстання проукраїнських сил, в результаті чого Скоропадський через місяць зрікся влади.
То есть гетьман ходел вступить в федерацию с нормальной (на то время) частью России (разве не то же самое сейчас делает Украна в Курской области?). И, возможно, так бы им удалось противостоять большевикам. Но Петлюра (который тоже был против большевиков!) посчитал, что это неподходящая колея для развития государства. В итоге, когда немцы и австрийцы вышли из Украины - она посыпалась.
Может оба и мерзавцы. Но Скоропадский, похоже, таки много сделал для Украины. Про Петлюру я еще буду читать.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
